Теплоємність конструктивного елемента — це кількість енергії, яку стіна, перекриття або дах здатні накопичити під час підвищення температури. Чим більша маса перегородки і чим вища питома теплоємність її матеріалів, тим більше тепла вона може утримувати. Ця властивість стосується самого елемента, а не всієї будівлі, і безпосередньо залежить від того, з чого побудована перегородка.
На значення цього параметра впливають три фактори: маса на квадратний метр перегородки, щільність використаних матеріалів та їхня питома теплоємність, тобто здатність поглинати енергію. Бетон, цегла чи стяжка мають високу теплоємність, а легкі матеріали, такі як дерево, вата чи облицювальні плити, — значно нижчу. Отже, дві стіни з однаковим коефіцієнтом теплопровідності можуть відрізнятися теплоємністю. Все залежить від того, скільки важить їхнє ядро.
Будівля каркасні будинки це має істотне значення. Каркасна перегородка за своєю суттю є легкою, тому її теплоємність нижча, ніж у стіни подібної товщини. У легкій конструкції основна маса, що накопичує тепло, зосереджена не в стінах, а в фундаментній плиті та стяжці з підлоговим опаленням. Саме вони на практиці виконують роль теплового буфера. Тому тепловий комфорт каркасного будинку забезпечується інакше, ніж у цегляному: завдяки низькому коефіцієнту U перегородок, повітронепроникності та рекуперації, а акумуляційна маса вводиться там, де вона дійсно потрібна, тобто в підлогу.
Цей параметр варто розглядати у поєднанні з двома пов’язаними поняттями, і його враховують уже на етапі проектування зовнішніх та внутрішніх перегородок. Те, що перегородка накопичує тепло і віддає його із затримкою, описується поняттям «теплова акумуляція». У свою чергу, пов’язане з цим уповільнення реакції приміщення на зміни зовнішньої температури — це теплова інерція. Теплоємність перегородки є вихідною величиною, з якої випливають обидва ці явища.
